Статті

«Тонкий клієнт» чи термінал - це бездискова робоча станція, що підключається до серверу, на якому виконуються прикладки. Сам термінал при цьому служить лише для вводу інформації та відображення інтерфейсу програм. Робота з терміналом майже не відрізняється від роботи зі звичайним комп’ютером. Головною відмінністю є обмеження на локальне зберігання даних, що неможливо здійснити на «тонкому клієнті» через відсутність в ньому накопичувачів.

Для системного адміністратора використання терміналів обертається значним спрощенням процесу адміністрування й управління правами користувачів. При більшій кількості робочих місць можливість централізованого управління ними - це безсумнівний плюс. Безпека корпоративної інформаційної системи при використанні терміналів також знаходиться у виграшному становищі. На користь застосування терміналів виступає й їх відносно низька ціна. З іншого боку, економічна перевага від закупівлі «тонких клієнтів» замість комп’ютерів може зійти нанівець через необхідність установки потужних серверів. Особливо сильно це проявляється при використанні великої кількості прикладок, коли на кожного підключеного до серверу клієнта необхідно виділяти значні обчислювальні ресурси. Без з’єднання з сервером «тонкий клієнт» некорисний.

Таким чином, найвигіднішим використання «тонких клієнтів» буде в організаціях з достатньо великою кількістю працівників, які виконують однотипну роботу, а також в організаціях, що приділяють особливу увагу безпеці корпоративних даних. Це можуть бути телефонні центри обслуговування, банки, служби, бібліотеки тощо. «Тонкі клієнти» придатні і для організації звичайної офісної роботи, хоча тут все залежить від прикладок, що використовуються. Якщо основна частина працівників працюють з офісними програмами, навантаження на сервер буде не надто великим, а при використанні графічних пакетів, систем редагування відео, САПР найкращим вибором будуть, все ж таки, автономні робочі станції. Використання термінальної схеми роботи дозволить оптимізувати фінансові витрати й побудувати потужну, гнучку та надійну інформаційну систему, котра при мінімальних витратах на супровід й підтримку дозволить застосовувати практично будь-які прикладки.

Історія створення «Тонкого клієнту»

«Тонкий клієнт» – це далеко не новий винахід. Коли комп’ютери були великі – в епоху ЕС ЕОМ й мейнфреймів – саме термінали використовувалися для взаємодії користувачів з комп’ютером. Сам термінал слугував виключно для вводу та виводу інформації. Обчислювальна машина, котра й виконувала справжню роботу, могла займати достатньо простору залу й потребувати особливого догляду. Поставити її на робоче місце було неможливо, тому термінал залишався одним з не багатьох способів інтерактивного спілкування з ЕОМ. Коли з’явилися малі, а згодом й персональні комп’ютери, ситуація стала змінюватися. Термінали виявилися непотрібними, й хоча у великих обчислювальних центрах вони, безумовно, продовжували існувати й добре почувалися, більшість користувачів не стикалися ні з чим подібним.

Але повернемося до недавнього минулого. Отже, що ж представляє собою сучасний «тонкий клієнт»? На передній панелі терміналу розташована кнопка ввімкнення. Задня панель дуже схожа на панель з рознімами звичайного комп’ютеру: на ній знаходяться два розніми USB та розніми PS/2 для мишки та клавіатури, один послідовний і один паралельний порт, рознім для підключення до локальної мережі, VGA-вихід, а також вхід для мікрофону й вихід для навушників.

Втім з поширенням локальних мереж ідея використання терміналів замість повноцінних комп’ютерів здобула «друге дихання». Ідея замінити коштовні персоналки простими «клієнтами», котрі можуть лише підключатися до мережі й виводити на екран картинку, здалася досить привабливою для багатьох компаній. Ідея графічного терміналу лежить в основі системи X Window, котра застосовується у всіх Unix-подібних системах, та й у веб-прикладках, за великим рахунком, можна помітити деякі риси тієї ж концепції.

Років десять тому багато шуму накоїла концепція мережних комп’ютерів, запропонована компанією Sun Microsystems. Передбачалося, що мережні комп’ютери стануть підключатися до мережі й виконувати завантажені з серверу прикладки мовою Java. Однак, з ідеї мережного комп’ютеру так нічого й не вийшло. Розробка комерційних рішень затягнулася, а зниження цін на звичайні ПК призвело до того, що «дешеві» мережні комп’ютери опинилися чи не дорожчими, аніж повноцінні офісні машини. Незважаючи на провал задуму Sun, концепція бездискового терміналу вціліла. Саме на ній засновано більшість сучасних «тонких клієнтів», хоча Java в них більше не використовується.

Іншим варіантом «тонкого клієнту» може бути звичайний персональний комп’ютер, потужності якого недостатньо для роботи з сучасними прикладками. Якщо на такий ПК встановити відповідне програмне забезпечення, можна перетворити його на термінал для роботи з сервером, що виконує всі прикладки. Подібна система була достатньо розповсюджена в школах, де застарілі комп’ютери на процесорах 386SX застосовувалися для роботи з Windows-прикладками, що запускалися на сервері. На 20-мегабайтних вінчестерах робочих станцій знаходилася лише неповна версія Windows 3.11 для робочих груп, завдяки якій й здійснювався доступ до прикладок на сервері. Втім спеціалісти не рекомендують використовувати старі ПК в якості терміналів через їх низьку надійність, труднощі з технічним обслуговуванням й зниженням рівня безпеки даних, що зберігаються.

Всередині пристрою прихована системна плата формату microITX, який часто застосовується в комп’ютерах з компактними корпусами. В якості центрального процесору використовується чіп VIA C3 з частотою 533 або 733 МГц. Об’єм оперативної пам’яті становить 128 Мб. Вбудованої пам’яті для зберігання інформації користувача в терміналі не передбачено, хоча «тонкий клієнт» має можливість роботи з USB-накопичувачами (втім їх використання в разі необхідності адміністратор може й заборонити). До «тонкого клієнту» можуть підключатися зовнішні пристрої: принтер, модем, зчитувач смарт-карток та інші.

Переваги «Тонких клієнтів»

ГАРАНТІЯ	Підвищена надійність - "Тонкий клієнт" представляє собою пристрій без рухомих частин й практично не має шансів вийти з ладу. Довгий термін служби - він становить, зазвичай, 5 – 10 років, в той час як ПК необхідно модернізувати (а частіше - просто міняти) кожні 2-3 роки.
ЕКОНОМІЯ	Недорога й проста модернізація – пристрої, встановлені на клієнтський місцях, не потребують модернізації взагалі. Модернізація всіх робочих місць в компанії зводиться до поновлення одного або декількох серверів, що стає у багато разів дешевше й здійснюється набагато скоріше, аніж поновлення (а тим паче заміна) сотень ПК. Підвищення продуктивності праці операторів – зведення всіх сервісних операцій на сервер помітно підвищує продуктивність праці операторів. Зниження вартості експлуатації обладнання - при не надто великій різниці у вартості обладнання «тонкий клієнт» помітно дешевше в експлуатації. Спрощення технології обслуговування робочих місць – застосовуючи відповідні сервісні засоби, адміністратор системи може одночасно обслуговувати багато пристроїв. Централізація адміністрування настільних пристроїв - установка нового й поновлення існуючого ПО виконується на сервері – немає необхідності займатися цим на кожному зі встановлених в мережі ПК. Термінальні системи дозволяють адміністратору підключатися до клієнтської сесії користувача та дистанційно надавати допомогу й розв’язувати проблеми, що виникали. Враховуючи те, що самі робочі місця можуть знаходитися або в іншому кінці будівлі, або навіть в іншому місті, що дозволяє зекономити багато часу і коштів, уникаючи коштовних відряджень з виїздом спеціалісту на місце. Економія на ліцензіях ПО – багато пакетів вимагають ліцензування по кількості одночасно працюючих користувачів. Наприклад, якщо в організації зі 100 робочими місцями приблизно 30 працівників час від часу користуються словником Lingvo чи Microsoft PowerPoint, проте одночасно не більше 5 з них запускають кожну прикладку, то замість 30 ліцензій на ПО, котрі довелося б купувати для традиційно побудованої ІС, можна придбати лише 5 – 7 ліцензій, розділяючи їх за часом користування між працівниками.
МОБІЛЬНІСТЬ	Мобільність користувачів – користувач, не прив’язаний до конкретного робочого місця, може довільно пересуватися в межах локальної мережі. Нечутливість до пропускної спроможності мережі – між клієнтським робочим місцем й сервером передається мінімум інформації (натискання клавіш, рух миші від клієнта й команди на поновлення екрану з серверу). Для цього достатньо приблизно 20 KB/сек для кожного клієнту, й пропускної спроможності одного 100-мегабітного сегменту мережі вистачить для підтримання роботи до 100 користувачів. Проста й швидка установка – додавання нових робочих місць досягається простою установкою нових терміналів й їх швидким конфігуруванням на сервері. Нове робоче місце не потребує ані установки й налагодження операційної системи, ані інсталяції прикладом й їх конфігурування. Для створення нового робочого місця необхідно не більше 10 хвилин - в десятки разів менше, аніж для звичайного ПК .
БЕЗПЕКА	Можливість контролю за діями користувачів – завдяки відсутності накопичувачів на робочому місці, користувач не може привносити до конфігурації програмного забезпечення щось своє, встановлюючи власні програми. Середовище, що контролюється – користувачі можуть запускати лише ті прикладки, котрі встановлені на сервері, й виконання яких дозволено адміністратором. В такий спосіб легко виключити ігри на робочому місці й зловживання Інтернет. Підвищений рівень безпеки - при роботі за термінальною схемою сервер, на якому зберігаються всі дані, може знаходитися де завгодно – в сусідній будівлі, в іншому місті або навіть на іншому континенті. На робочих місцях користувачів жодні конфіденційні дані зберігатися не будуть, а відсутність з’ємних накопичувачів не дозволить скопіювати важливі дані на зовнішній носій. Відповідно ані фіскальні органи, ані конкуренти не зможуть отримати доступ до конфіденційної інформації. Навіть крадіжка клієнтського терміналу є безпечною для ІС підприємства й неспроможна нанести бізнесу будь-яку серйозну шкоду.